ЯК ПІДТРИМАТИ ТА ЗАСПОКОЇТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ВІЙНИ. ЯК ДІТИ РІЗНОГО ВІКУ РЕАГУЮТЬ НА СТРЕС ТА СПРИЙМАЮТЬ КРИЗОВУ СИТУАЦІЮ.
Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.
Психологиня Катерина Гольцберг на своїй сторінці в мережі Facebook радить обов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим, як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині. Як дорослим заспокоїти себе – читайте далі в підрозділі про дії під час панічної атаки.
Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, як пояснює психологиня, під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції відключили неокортекс (ту частину мозку, яка “відповідає” за логіку).
ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ
Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість.
ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛА «ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ»
Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.
Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.
ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОЮ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ
Дитяча психологиня Світлана Ройз звертає увагу,що під час стресу ігри дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).
ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ
Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй Фейсбук-сторінці опублікував поради Світлани Ройз, як діяти при панічній атаці.
Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:
покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю;
потерти кінчик носу;
надавити не сильно на очні яблука з двох боків;
якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді;
сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота;
змащувати губи, полоскати рот водою;
витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини;
подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо;
розтерти тіло;
розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки;
покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються;
розтерти руки, прикласти до нирок.
«ЗАЙМІТЬ» ЧИМОСЬ АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ ДИТИНИ
Світлана Ройз пояснює, що під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, горланити кричалки, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.
ЩЕ КІЛЬКА РЕЧЕЙ, ЯК МОЖНА ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ДИТИНИ
– Обіймайте дитину, жартуйте з нею.
– Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.
– Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.
– Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.
ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМИ ТА ДОПОМАГАТИ ОДНЕ ОДНОМУ
Психологиня Світлана Ройз пише, що необхідно пояснити дитині складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися, тому важливо бути зібраними та допомагати одне одному.
ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
Світлана Ройз радить покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою.
Наші психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.
Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.
ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ
Психологиня Вікторія Горбунова пояснює, що зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі. Можна застосовувати гру «Злий бобер» (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину) або кричати в “мішечок для криків” або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному.
Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути.
Ютуб-канал МОНу з рекомендаціями психологічної турботи про дітей:
wym-1646921050479
Бот першої психологічної допомоги із порадами психологічної підтримки для себе та щоб підтримати інших.
Також Міністерство освіти і науки України з сертифікованими психологами Асоціації інноваційної та цифрової освіти запускає щоденні онлайн зустрічі о 13.00 та 20.00 https://www.facebook.com/eduhub.in.ua/
Цілодобова безплатна платформа для психологічних консультацій «Розкажи мені», створена Інститутом когнітивного моделювання МОЗ. Щоб отримати допомогу – необхідно заповнити анкету на сайті, коротко описавши свій стан.
Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.
1. У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.
2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування дитини в садочку: будіть дитину лагідними словами, м’якими дотиками рук, поцілунками.
3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде також цікаво, як і дома, там багато хороших діток, нових іграшок…
4.Не погрожуйте дитині садочком як покаранням за гріхи та неслухняність.
5. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: проситися на горщик, користуватися носовичком, мити руки, їсти.
6. Забезпечуйте єдність виховного процесу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це робити, а що не можна і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретного ви вимагаєте від неї.
7. Цікавтеся у вихователів, як ваша дитина грається, як спілкується з іншими дітками.
8. Обов’язково повідомляйте вихователів про звички вашої дитини, особливості здоров’я, поведінки, як лагідно називаєте вдома свою дитину.
9. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садочка не припав на епікризні періоди: 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 9 місяців,3 роки.
10. Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські подбають про неї.
"Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ"
1. Вік дитини.
Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому періоді дитина поступово входить в рамки інтересів сімейного кола. Цього немає в період 3,5-4 років. Адаптаційний період дуже проходить важко. Малюк відчуває паніку, неприйняття. Дитина відмовляється приймати допомогу дорослого. Знаходячись у нервовому збуджені дитина не відчуває голоду. Повернувшись додому малеча, перше що відчуває – неймовірне полегшення та відчуття голоду. Дає про себе знати і нервове напруження: в дитини все викликає сльози, не може відпустити маму ні вдень ні вночі, довго не може заснути, часто прокидається з плачем. Таке не проходить безслідно, і як результат – через 3-4 дні дитина захворіє.
2. Поведінка дитини.
Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.Умовно таких дітей поділяють на 3 групи.
Більшість дітей. Вони різко, бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ. Голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей. Малюк може притихнути, щоб через 4-5 хвилин з новою енергією знову плакати. Діти з такої групи звикають до 30 днів.
Деякі діти. Після розлуки з мамою замикаються, стають насторожені, напружені. В них вистачає сил тільки на те, щоб забитися в який куточок, щоб ніхто їх не трогав. Ці діти ледь стримують плач, їх погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. Як тільки маму бачать зразу біжать до неї і плачуть. Адаптація триває 2-3 місяці.
Комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитсадка, вони беруть ініціативу в свої руки як з іншими дітками так і з дорослими. Протягом дня розповідають дорослим все, що знають. Самостійно роздягаються, їдять, у ліжку лежать спокійно. Адаптація триває 4-5 днів.
3. Досвід дитини.
Малюк із сім’ї, де є бабуся, дідусь, тітонька, дядя, брати та сестри вмііє по-різному поводитися з різними членами сім’ї, знає чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайомі місця. Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть маленькому сімейному колі. Їх коло спілкування обмежене. У дитини закріплюється невід’ємний зв’язок з мамою: залишившись на деякий час без неї, впадає в паніку. Адаптаційний період важкий і може стати причиною неврозу. Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися і починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити, замовкає – хоч і уже почала говорити.
4. Індивідуальні особливості малюка.
Якщо дитина активна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко. Інший малюк повільний, любить гратися наодинці, шум та голосні розмови дратують його. Він хоч і вміє сам одягатися та їсти, але це робить повільно. Усе це відкладає відбиток на його ставленні до навколишнього середовища. Такій дитині потрібно більше часу на адаптацію. Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійні умови, з розумінням ставитися до безпідставних вередувань малюка, більше гуляти з ним, займатися цікавою діяльністю. Слід раніше вкладати дітей спати, в цей період менше ходити в гості.
Як зробити свій дім безпечним для дітей?
Перебуваючи у звичайному оточенні, діти часто завдають собі шкоди. У міру того, як діти дорослішають, змінюється і характер їхніх ушкоджень.
Немовлятко може легко поперхнутись шматочком їжі. Малі діти не раз падають, коли намагаються кудись вилізти, або обпікаються, чи отруюються, коли торкаються предметів, до яких можна дотягнутися, чи попробувати їх на смак. Діти старшого дошкільного віку часто зазнають ушкоджень під час гри на дорогах або коли граються надворі. Багатьом таким випадкам можна запобігти. Виявляючи трохи передбачливості, й, беручи до уваги вік дитини, ви можете допомогти відвернути травми і навіть смертельні випадки. І цей обов'язок допомогти дитині лежить на батьках або інших дорослих, з якими час від часу перебуває дитина.
Декілька порад, які б зробили наш дім безпечним для дітей:
Ліки. Тримайте їх подалі від дітей у зачиненій на ключ шафі. Це саме стосується натуральних ліків і тих, які не видаються за рецептом. Також попросіть гостей, котрі зупинилися у вас на ніч, тримати свої ліки у безпечному місці.
Побутові хімікати. Тримайте їх там, де діти не зможуть до них дотягнутися у стінній шафі, яка замикається. Зберігайте хімікати у тих упаковках, в яких придбали, аби їх можна було відразу розпізнати. Будьте уважними, коли користуєтеся ними, і ставте їх завжди на місце, навіть якщо залишаєте кімнату на короткий час. Ніколи не залишайте залишки дезінфікуючого засобу у посудомийці.
Кухонна плита. Завжди розвертайте ручки посуду, в якому готуєте страву, до центра плити. Якщо можливо, прикріпіть до плити запобіжний пристрій. Попіклуйтеся про те, щоб плита не нахилилася, коли дитина потягне на себе відчинені дверцята духовки. Самі дверцята теж повинні замикатися. Чи дитина часом не опечеться, доторкнувшись до дверцят духовки? Тоді поставте запобіжний пристрій або решітку, щоб дитина не мала доступу до гарячих дверцят.
Небезпечні хатні приладдя. Ножі, ножиці й небезпечні побутові пристрої слід зберігати у шафах або шухлядах, які замикаються на ключ чи засувку, або в інших місцях подалі від дітей. Коли ви користуєтеся цими предметами й тимчасово відкладаєте їх, слідкуйте, щоб вони не лежали на краю столу чи стійки, де до них могли б дотягнутися діти. Сірники й поліетиленові мішечки також небезпечні для малих дітей.
Сходи. Зробіть поруччя щонайменше 70-75 сантиметрів заввишки по обох боках сходів.
Вікна й двері балкона. Встановіть угорі запобіжні пристрої або ланцюжки чи придумайте щось інше, аби дитина не могла їх відчинити або пролізти через них, коли ви провітрюєте кімнати.
Книжкові полиці. Якщо дитина любить вилазити на предмети й висіти на них, прикріпіть книжкові полиці й інші високі меблі до стіни, щоб вони не впали.
Електричні розетки й шнури. Розетки, якими ви не користуєтеся, повинні бути чимось надійно закриті. Шнури для настільних ламп і таке інше слід прикріпити до стіни або меблів, щоб дитина не змогла стягнути лампу і її не вдарило струмом, або ж, взагалі, ставте такі лампи у безпечне місце. Ніколи не залишайте електричну праску на дошці для прасування та слідкуйте, щоб з неї не звисав шнур.
Гаряча вода. Якщо ви можете регулювати температуру гарячої води, вам слід знизити її до 50 градусів за Цельсієм, щоб дитина не ошпарилась, коли відкрутить кран.
Іграшки. Викиньте іграшки з гострими кінцями або кутами. Позбудьтесь маленьких іграшок або тих, які можна розібрати на дрібні частинки, тому що дитина може поперхнутись, якщо візьме їх до рота. Очі й ніс на м'яких іграшках повинні бути добре закріпленими. Навчіть старших братиків і сестричок забирати свої маленькі іграшки, коли немовля поруч.
Солодощі й легкі закуски. Не залишайте солодощі й легкі закуски, такі, як арахіс і карамель, у межах досяжності. Вони можуть застрягти з горлі дитини.
