Я маленький сірий котик,
Мама зве мене Муркотик,
А на вулиці хлоп’ята
Звуть мене Мурко-вусатий.
Всі зі мною люблять грати,
Коли вийду я із хати,
Мушу бігати, стрибати,
Спинку гнучно випинати.
А мені б лиш на віконці
Спать, де гріє ніжне сонце
Й жовтим зайчиком стрибає
По мені, а я – дрімаю…

Кот або кішка в домі - це ще одна істота, яка з радістю чекає вас вдома. Учені та психологи запевняють: діти, які ростуть вдома разом із ними, хворіють рідше, аніж ті, в яких нема хатніх улюбленців. Вони дають сильну емоційну підтримку тим, хто з ними спілкужється, навіть можуть стати “ліками” від багатьох недуг. Коти позитивно впливають на розвиток малюка. Дитина буде тільки рада, якщо у неї з'явиться пухнастий друг. Навчіть її піклуватися про тварину, не ображати і ставитися як до члена сім'ї. Тоді життя в одному домі малюка і котика буде щасливим і безхмарним.
Отож, запрошуємо Вас в чудову "Країну Котоманію".

Ванда Гег.                                                                                                                  НАЙКРАЩИЙ КОТИК.

Жили собі дід та баба. Мали вони гарний чепурний будиночок, що потопав у квітах,— не було квітів тільки на стежці до дверей.
Та не знали старі щастя, бо не було в них дітей.
— Аби ми хоч котика мали! — зітхнула якось бабуся.— Може, нам було б не так самотньо.
— Котика? — перепитав дідусь.
— Атож. Маленьке, пухнасте, гарне кошенятко.
— Я принесу тобі котика, бабусю! — сказав старий і подався в далеку дорогу. Переходив він високі, освітлені сонцем скелі, минав холодні долини, аж ось дійшов до такої гори, що всю її обсіли коти.
— О! — вигукнув дідусь.— Тепер я виберу найгарнішого котика і понесу його додому.
От вибрав він одного — біленького і хотів уже був рушати, як раптом помітив іншого — рябенького, теж гарного. Узяв дід і цього. Аж бачить — трохи вище на горі сидить пухнасте сіре кошеня, таке ж гарненьке, як і двоє перших. І його взяв дід. Коли побачив інше кошенятко — внизу — й подумав, що такого чудового котика просто не можна не взяти. Узяв і цього. Аж дивиться — а перед ним дуже гарне чорне кошенятко.
— Просто сором не взяти його,— сказав старий і підібрав ще й цього.
Коли гляне — трохи далі стоїть котик у жовту й буреньку смужку, геть мов тигренятко.
— Я просто не можу його обминути! — вигукнув старий.
Отак він і забрав усіх котів, що там були. І через високі, освітлені сонцем гори, через холодні долини повів і поніс їх до себе додому.
То було дуже кумедно, коли вся ця сила-силенна котів рушила за дідом. Ось підійшли вони до ставка.
— Няв! Няв! Ми хочемо пити! — занявчали всі коти.
— Що ж, тут води вистачить усім,— сказав старий.
Кожний кіт лизнув води — й ставка не стало.
— Няв! Няв! Ми хочемо їсти! — знову занявчали всі коти.
— Он на горі досхочу трави,— сказав старий.
Кожний кіт відкусив по стеблинці — і трави як не бувало.
Аж ось побачила їх усіх бабуся.
— Ой лишенько! — скрикнула вона.— Що ти наробив? Я ж просила одненького котика, а це що? Ми ніколи їх усіх не прогодуємо. Вони з’їдять і нас, і наш будинок.
— Гм, про це я не подумав,— промовив старий — Що ж нам робити?
Бабуся замислилась, а тоді сказала:
— Ось що. Нехай коти самі погодяться, хто з них буде наш.
— Атож,— притакнув дід і обернувся до котів: — Хто з вас найкращий?
— Я!
— Я!
— Ні, я!
— Ні, я найкращий, я!
— Ні, я, я, я! — закричали всі коти, бо кожен думав, що він найкращий і є.
І вони зчинили такий галас, що дід з бабусею мерщій кинулися до будинку і зачинилися там. їм зовсім не подобалися такі сварки.
Коли ж нарешті галас ущух, дід з бабусею визирнули у віконце і не побачили жодного кота.
— Де ж це вони поділися?..— сказала бабуся.— Розбіглись?.. Чи що?
— Поглянь-но! — перехопив старий і показав на маленьке зіщулене кошенятко, що принишкло у високій траві. Воно було худеньке й нещасне.
— Бідолашний котику! — промовила бабуся і взяла його на руки.
— Нічогенький кіт,— сказав дідусь.— Як же це тебе не затоптали всі оті котиська?
— Ох, я просто дуже соромливий,— сказав котик — Коли ви спитали, хто з нас найкращий, я промовчав, і на мене ніхто не звернув уваги.
Бабуся викупала кошенятко у теплій воді й доти чесала, поки шерсть на ньому стала блискуча й немов шовкова.
Щодня дідусь з бабусею напували його молоком, і незабаром котик підріс і став справді гарний.
— Та він у нас гарнесенький! — скрикнула бабуся.
— Найкращий у світі! — радісно погодився дідусь.— Я знаю це напевно, бо я ж бачив силу-силенну котів, і жоден з них не був такий гарний, як цей.

 Запрошує виготовити домашніх улюбленців з різних матеріалів для творчості вихователь Ю. БОЛОГОВА.

КОТИК МУРЧИК (орігамі)

Виготовлення виробів орігамі позитивно позначається на розвитку дітей. Займаючись орігамі, дитина тренує дрібну моторику, вчиться бути посидючою, акуратною, терплячою.
Матеріал для роботи: два квадрати 12смx12см, ножиці, клей, маркер.
1.Візьміть аркуш паперу квадратної форми. Зігніть його по діагоналі навпіл.
2. Зігніть складений аркуш ще раз навпіл, тільки зовсім трохи, виключно для того, щоб намітити середню лінію. Так вам буде легше в подальшому зробити мордочку котика симетричною.
3.Загніть вгору від середньої лінії нижні куточки трикутника. Це будуть вуха
4. Вам залишилося тільки загнути вниз верхній куточок трикутника, щоб остаточно сформувати мордочку .
5. Переверніть орігамі з паперу. Домалюйте котику очі, рот, носик.
6.Тепер найпростіший спосіб зробити тулуб котика. Аркуш паперу квадратної форми складіть по діагоналі навпіл. Після цього нижній куточок орігамі з паперу загніть вгору, щоб зробити хвостик .
7. Ось і наш котик Мурчик!!!

СУМОЧКА HELLO KITTY

Фоаміран чудовий матеріал для творчості. На дотик м'який, нагадує замшу - з ним приємно працювати. Якщо фоаміран розтягнути, зігнути і нагріти, він фіксує прийняту форму. Добре ріжеться ножицями. Добре склеюється - при роботі з фоаміраном можна використовувати будь-який клей для гуми, клей-пістолет (оптимальний варіант), супер-клей (ПВА і клей-олівець не підходять)
Матеріал для роботи: шаблони голови вирізані з фоамірану (2шт), прямокутники – зелений , білий; дрібні деталі для обличчя – ніс, очі, вуса, клей – пістолет.
1.За допомогою клейового пістолета з’єднуємо зелений прямокутник з шаблоном голови.
2.Краї зеленого прямокутника змащуємо клеєм і накладаємо другий шаблон.
3.Приклеюємо ручку до сумочки.
4.Оздоблюємо виріб деталями обличчя.
Cумочка готова.

КОШЕНЯ (з втулок)

Як виявилося, картонна втулка від рулону паперових рушників або туалетного паперу - досить гарний матеріал для творчості, який дарує величезний простір для фантазії.
Матеріал для роботи: втулка від рулону туалетного паперу, білий папір, маркер, клей
1. Беремо втулку від туалетного паперу, обклеюємо її білим папером. З рулончика формуємо вушка - вдавлюємо всередину краї .
2.Малюємо очі, рот, ніс.
3. Прикрашаємо виріб бантиком з фоамірану. 

Зробіть грайливі браслетики разом з вихователем Т. РЕВЕКА 
Матеріали для роботи: білий папір а-4 формату, лінійка, клей, скотч, ножиці, тонка резинка, кольорові олівці, фломастери, текстові маркери.
1. На аркуші білого паперу відмітьте ширину браслета 2см і складіть кілька шарів, зайвий папір відріжте. Проклейте останній шар.
2. Відмітьте середину зігнутого аркуша і розріжте навпіл.
3. Розфарбуйте браслети за своїми уподобаннями.
4. В середину кожного із розфарбованих браслетів вкласти резинку, довжина якої буде на 4-5см довшою від довжини браслета (залишити рівні кінці резинки з обох боків). Для довготривалості браслета рекомендую його обклеїти з обох сторін скотчем, залишивши вільними резинки.
5. На окремому аркуші паперу намалюйте кішку за зразком (можна залишити лише голову киці без тулуба) або будь-яку іншу тваринку за бажанням.
6. Розфарбуйте тварин. Для кращої експлуатації обклейте їх скотчем з обох боків.
7. Приклеїти тваринку до браслета.
8.Зав’язати кінчики резинки, попередньо помірявши на руці дитини. Зайві хвостики резинки обрізати. Готові грайливі браслетики носити із задоволенням!

В ручках умілих папір оживає,
Радість дитинства він відчуває…
Чим більше вміння в дитячій долоньці,
Тим більше в серці і в розумі сонця!