Птахи – невід’ємна частина природи. Вони прикрашають діброви, луки, степи, ліси. Птахи – окраса парків і садів. Чи можна уявити собі весну без дзвінкої пісні жайворонка або весняний ліс без кування зозулі.
Птахи – це діти повітря. Вони можуть підніматися вище хмар, перелітати через пустелі і моря. Це наші помічники, захисники наших лісів, полів, городів від шкідників. Кожна людина повинна охороняти птахів.
Птахи – це наші друзі, а ми з вами повинні бути друзями птахів, оберігати їх, допомагати їм взимку. Пам’ятайте: «Найдорожче для пташки – це воля!». Птахи є перелітні, які відлітають восени в теплі краї, а весною знову повертаються до нас і осілі, які впродовж усього року залишаються там, де вони гніздяться. Вихователь Гришина О.В. запрошує вас у подорож з пернатими друзями під час якої ви дізнаєтесь багато нового та цікавого.

Чому птахи мандрують?

Птахи – непосиди. Скачуть з гілки на гілку, перелітають з дерева на дерево, але так і білка вміє. А от летіти за тисячі кілометрів і потім повертатися назад можуть лише птахи.
Чому ж птахи відлітають від нас? Причиною відльоту є не холод, а голод унаслідок зменшення кормових запасів. Узимку зникаю комахи, втрачають зелене «вбрання» рослини. Та й часу, щоб знайти щось попоїсти у пташок обмаль. Адже зимовий день короткий, а ніч – довга.
Перед тим як відлетіти птахи довго кружляють у піднебессі, роблячи коло за колом. Видовище, яке не може залишити байдужим. В такий спосіб вони вибирають собі вожака. Лідера, який би повів їх у далеку дорогу. Бо хтозна, яким буде той шлях... спочатку туди, а через півроку – назад? Залишається лише сподіватись, що назад вони обов’язково повернуться живими і здоровими. Ми їх обов’язково будемо чекати.
Навесні, коли в місцях їхньої зимівлі стає сухо й тепло, птахи знову повертаються на свої виводкові місця у північних краях.
Коли вони знаходять придатні для них місця, то залишаються там на літо, розмножуються, вирощують пташенят, а восени знову летять на південь.

ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА
Як синичка будить мене

Щойно посвітлішає за вікном, прилітає маленька жовтогруда пташка. То — синичка. Шапочка в неї чорно-оксамитова, щічки біляві. На зеленкувато-сірих крильцях кожна пір’їнка ніби пензликом намальована. Синичка стукає гострим дзьобиком у заплакану шибку. Заглядає агатовим оченятком у кімнату. Розвиднюється, я піднімаюся з ліжка, виношу шматочок несоленого сала. Синичка дзьобає сало й співає: «Пінь- пінь». Це вона говорить: «Дякую, завтра вранці я знову прилечу».   Василь Сухомлинський
Словникова робота:
Щойно – зовсім недавно, тільки що. Чорно-оксамитова шапочка – чорне коротеньке пірячко на голівці (оксамит - це тканина з густим коротким ворсом).

Загадки про пташок
Заплакана шибка – мокра.
Агатовий – чорний.
Загадки
Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються … (синички).

У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і розпитує синичку
про найближчу годівничку. (Снігур)

Тук-тук-тук чути стук,
Та цей звук не від рук.
Птаха дзьобом стовбур б’є ,
Лікарем для лісу є. (Дятел)

Як щось гарно заблищить,
Так вона туди й летить…
У гніздо несе оздоби,
Все красуні до вподоби! (Сорока)

Хто це каже: ”Кар-кар-кар”?
Хто літає поміж хмар?
Це дзьобата горда пані
Ходить в сірому жупані.
Як зоветься ця матрона?
Знають всі, що це… (ворона).

Що це за сіренька пташка?
Ловить гусінь і комашок,
Цвірінчить вона, стрибає,
В теплий край не відлітає.
Цей маленький жвавий хлопчик
Називається … (горобчик).

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ
Дидактична гра «Які ви пташки?»

Мета: навчити розпізнавати й називати горобця, голуба, ворону; вчити порівнювати їх між собою; розвивати пізнавальний інтерес до світу птахів; виховувати зацікавлене й дбайливе ставлення до світу птахів.
Хід гри: дитина розглядає зображення птахів, розповідає про них, а потім порівнює їх між собою.
Ось горобець, горобчик. Він маленький, сірий. Крильця та хвостик у горобця руденькі.
Ось голуб. Він сірий, сизий. Голівка та шия у голуба зеленкуваті, блискучі. Лапки у голуба червоні.
Це ворона. Вона велика. У ворони пір’я переважно сіре. А голова, крила та хвіст ворони – чорні. Дзьоб у ворони міцний.
Горобець маленький, а ворона велика.
У голуба дзьоб тоненький, а у ворони товстий.
У горобця лапки чорні, а у голуба червоні.
У горобця крильця руденькі, а у ворони – чорні.

Дидактична гра «Чиє гніздо?»

Мета: вчити правильно підбирати відповідний прикметник, що означає належність гнізда певному птахові.
У горобчика житло - …(гороб’яче)
У ворони гніздо - …(вороняче)
У синички дупло - …(синиче)
У голуба гніздо – …(голуб’яче)
У лавстівки гніздо – …(ластів’яче)

Дидактична гра «Один, багато»

Мета: вчити утворювати множину іменників; закріпити вміння узгоджувати слова; розвивати увагу, пам'ять, мислення, мовлення.
Хід гри:
Ластівка – ластівки; лелека – лелеки; лебідь – лебеді; щпак – шпаки; соловей – солов’ї; чапля – чаплі; жайворонок – жайворонки; зозуля – зозулі;

КОНСТРУЮВАННЯ

1.Візьміть матеріал для роботи: кольоровий папір різного кольору, клей, ножиці.
2. Виріжте два круга (d- 12см, 8 см), два прямокутника(2,5*3 см, 6*3,5 см).
3. Зігнути навпіл круги та прямокутники.
4. Наклеїти малий круг на великий.
5. Відрізати у прямокутників кути.
6. Приклеїти дзьоб та хвіст пташки, приклеїти очі.
Наш птах готов!