Всесвітній день дитини відзначається 20 листопада як день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі. Всі люди на Землі мають рівні права та свободи - ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права! Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року. Вихователька Якуба О.І. розкаже як познайомити дітей з іх правами.

РАДИМО БАТЬКАМ ОЗНАЙОМИТИ СВОЇХ ДІТЕЙ З ЇХ ПРАВАМИ

Незважаючи на те, що ти ще маленький, ти все одно людина, яка має права.
Свої права ти можеш знайти у спеціальному документі, який називається Конвенція про права дитини. У цьому документі записані твої права, якими ти можеш користуватися до 18-ти років, тому що після цього ти стаєш дорослим.
Конвенція є доволі складним документом, тому ми коротко розповімо тобі про твої права:
- Ти маєш право на життя. Ніхто не може позбавити тебе цього найціннішого дару.
- Ти маєш право на піклування і турботу. Це означає, що твої батьки повинні піклуватись про тебе, дбати про твої інтереси.
- Ти маєш право на достатнє харчування та дах над головою. Про це також піклуються твої батьки, а якщо їх у тебе немає, то держава.
- Ти маєш право на розваги. Дорослі повинні будувати для тебе дитячі майданчики та місця проведення дозвілля. Це стосується і театру, в якому повинні також ставитись вистави для дітей.
- Ти маєш право на освіту. Хочеш ти того чи ні, але ти повинен ходити до школи. Якщо ти хочеш стати відомою людиною, то ти обов’язково повинен навчатися.
- Ти маєш право на медичну допомогу. Якщо ти поранився, то ти можеш звернутися до лікаря, який тобі допоможе.
- Ти маєш право на приватне життя. Ніхто не може перевіряти твої речі, читати твої листи. Ніхто не може казати тобі погані слова, принижувати тебе.
- Ти маєш право висловлювати свою точку зору, але вона не повинна ображати інших людей.

КАЗКИ З ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ
Право на любов та піклування
Казка О. Лопатіної, М. Скребцової.
ФЕЯ ЛЮБОВІ

— Що? Знову синець, знову бійка! — насупилася мама, коли син прийшов з прогулянки.
— Та я... Він же пісковий замок зламав у малечі, — почав пояснювати Льоня.
— Ти обіцяв не битися! — перебила мама. — Більше гуляти не підеш.
«Мама ж учить Льоню бути добрим, от хлопчик і заступився за малюків. За що його карати?» — подумала Фея Любові, почувши мамині слова. Вона підлетіла до мами і прошепотіла їй на вушко чарівне слово «люблю».
— Гаразд, синку, не переймайся. Ти знаєш, я люблю тебе більше за всіх на світі й не хочу, щоб ти ріс забіякуватим, — раптом сказала мама.
— Мамо, малюки весь ранок будували замок, а він просто так наступив, від нудьги. Я їм допоміг усе відновити, — радісно розповідав хлопчик, поки мама робила йому примочку і ласкаво гладила по голові.
Заспокоївшись, Фея Любові полетіла далі. На березі річки вона побачила тата із сином і спустилася помилуватися ними.
Хлопчик сидів біля відерця з величезною рибою і захоплено казав:
— Тату, ти кращий за всіх на світі! Жоден тато з нашого будинку не спіймав такої великої риби!
— Піду нарубаю гілок. Розведемо з тобою вогнище і зваримо справжню юшку в казанку! — радісно запропонував тато.
Тато пішов, а хлопчик нахилився над відерцем. Риба широко роззявляла рота. «Ти пити хочеш, а у відерці мало води. Почекай, я тебе напою». Хлопчик насилу підтяг рибу до річки. Він засунув її головою у воду... і раптом риба зникла!
Коли тато дізнався, що сталося, він підняв руку, щоб дати синові ляпаса. «Люблю!» — квапливо прошепотіла Фея Любові татові на вухо.
— Гаразд, синку! Ми ще більшу рибу спіймаємо! — засміявся тато й обійняв переляканого хлопчика.
«Дорослим і маленьким найбільше за все на світі потрібна любов», — подумала Фея Любові. Вона літала всюди й ласкаво шепотіла: «Люблю, люблю, люблю», — щоб ніхто не забув це чарівне слово.
Бесіда за змістом казки:
— Що означає слово «любити»?
— Кого ви любите?
— Хто любить вас?
— Любити когось — означає піклуватись про нього, прагнути бути з ним поряд, ділитися тим, що маєш.

БУРКОТЛИВИЙ ЇЖАЧОК

У родині їжаків народилося маля. Мама Їжачиха дуже його любила й балувала. Щоранку приносила йому грибочки та горішки лісові, а Їжачок лежав і бурмотів: «Тільки в нас, у їжаків, колючки. Отже, ми кращі за всіх, а нас ніхто не любить. І скільки така несправедливість триватиме?» Та ось Їжачиха захворіла. У неї був жар, і вона не могла підвестися з ліжка. Даремно їжачок чекав смачної їжі. Увесь день він злився, бурчав, кректав і, урешті решт, сам вирушив за їжею.
— Гей, Їжачку, показати тобі дорогу до малиннику? Ти ціле відерце набереш і маму свою вилікуєш! — крикнула Руда Білка, побачивши їжачка.
— Мені б грибів і горішків лісових. Білко, ти не знаєш грибні місця? — відповів Їжачок.
Руда Білка тільки хвостом махнула і сховалася в дуплі.
— Теж мені, сусідка, ось уколю її голками, — розсердився Їжачок і поплентався далі.
— Гей, Їжачку, ти поряд із малинником! — крикнула Сорока, яка спостерігала за їжачком.
— Що ви з цією малиною причепилися! Мамі моїй вона не потрібна, їй потрібно, щоб я знайшов собі харчі й наївся, — пробурчав Їжачок.
— Їжачку, ти вже в малиннику, подивися, скільки стиглих ягід!
— стрекотіла Сорока. Їжачок озирнувся і бачить: навколо ягід сила силенна!
— Оце так! Наїмся і тут таки переночую, а то сутеніє вже. Уранці, як прокинуся, знову малиною поснідаю, — радісно подумав Їжачок і потягнувся за соковитою ягідкою. Ягідка раптом зникла.
Їжачок потягнувся до іншого куща — і на ньому зникли ягоди.
— Чудасія! Навіть ягоди від тебе, Їжачку, ховаються, — застрекотіла Сорока. Заплакав Їжачок від образи. Зглянулася на нього одна маленька ягідка й прошепотіла:
— Їжачку, не плач, біжи додому за відерцем, а потім повертайся. Набереш малини, а я тебе навчу, як малиновий напій робити.
— Як же я відерце наберу, коли ви ховаєтеся? — недовірливо запитав Їжачок.
— Ми мамі твоїй допомогти хочемо. Якщо ти малини наїсися й іти звідси не захочеш, мамі твоїй зовсім погано стане, — відповіла ягідка.
— Гаразд, збігаю за відерцем, — вирішив Їжачок і побіг додому.
Коли він повернувся до малиннику, уже смеркло, але ягідки самі стрибнули прямо до його відерця, і воно вмить наповнилося. Та ягідка, що з Їжачком розмовляла, нагорі опинилася. Вона нетерпляче сказала: «Швидше, Їжачку! Неси нас до своєї мами!»
І Їжачок, схопивши відерце, чимдуж побіг додому. Удома маленька ягідка допомогла йому зробити малиновий напій. Їжачиха випила відразу кілька чашок і заснула міцним, спокійним сном.
Незважаючи на голод, Їжачок уперше в житті був задоволений. Він вирішив подихати свіжим повітрям перед сном, відчинив двері й мало не спіткнувся об кошик, повний лісових частувань — горішків і грибів. Їжачиха прокинулася наступного ранку здоровою. Разом із Їжачком вони накрили стіл біля своєї нори, розклали лісове частування й покликали в гості своїх друзів.
Відтоді Їжачок змінився. Мама його вдома залишалася, а він сам за харчами ходив. Колючки його відразу зміцніли, і настрій покращився. Але найголовніше — у нього з’явилося багато друзів.
Їжачок тепер часто розмірковував: «Чому я раніше думав, що нас, їжаків, ніхто в лісі не любить?»

Бесіда за змістом казки:
— Якби мама Їжачка не захворіла, чи змінився б він коли небудь?
— Чи піклуєшся ти про свою маму, коли вона стомлена або хворіє?
— Як ви вважаєте, що більше допомогло їжачковій мамі видужати: малиновий напій чи дбайливість сина?

Мовленнєва гра «А що, якби»

Мета: розвивати фантазію дітей, спонукаючи їх висловлювати свої думки про подію.
Вихователь висловлює гіпотезу, а діти розвивають її:
— Що було б, якби батьки не любили своїх дітей?
— Що було б, якби діти не любили своїх батьків?
— Що було б, якби друзі не любили один одного?
— Що було б, якби люди не любили тварин?
— Що було б, якби вихователі не любили своїх вихованців?
— Любити та турбуватися треба про все навколо: про рідних, тварин, рослини тощо.

Мовленнєва гра «Про які права вам нагадують вірші?»

Конструювання: "Подарунок другу" (право на дружбу)

Матеріал:
1. Паперовий стаканчик.
2. Ножиці.
3. Простий олівець.
4. Фломастери.
Якщо друг у тебе є,
Життя радісним стає.
Разом можна все зробити,
Тож без друга не прожити.