Людина вважається доброю тоді, коли робить добро, сіє його довкруги себе, щодо рідних близьких, приятелів, знайомих. Бути добрим - це передусім, намагатися бути собою, бути людиною. Сьогодні у світ доброти ви потрапите разом з вихователем Король С. М.

Прислів'я про доброту.
- Буде добре, як мине зле.
- Від добра добра не шукають.
- Від добра ніхто не тікає.
- Все добре переймай, а зла уникай.
- Далеко йде добра справа, а погана ще далі.
- До доброї криниці стежка утоптана.
- Добра бажаєш добро і роби.
- Добра справа сама себе хвалить.
- Добре далеко розходиться, а лихе ще й далі.
- Добре діло роби сміло.
- Добре ім'я - найкраще багатство.
- Добре слово людині, що дощ у посуху.
- Краса до вечора, а доброта навіки.
- Сіяти добро - добро і пожинати.
- Раз добром нагріте серце, ввік не прохолоне.
Загадки про добро.
- Яке слово зігріває в найлютіший мороз? ( Добре).
- Не потрібно хвалитися з сріблом, а ніж потрібно хвалитися - (добром).
- Коли шкодуєш добра, що потрібно робити? (Добро)
- Які слова дорожче багатства? ( Добрі )
- Яке діло скритності не любить? ( Доброго)
- Життя дане на які справи? ( Добрі )
Дидактична гра "В якому вчинку живе добро?"
Мета: вправляти в умінні розпізнавати добрі та погані вчинки, описувати та давати їм оцінку, обмірковувати, доводити свою думку. Розвивати дружні стосунки, бажання допомогти, зв'язне мовлення. Виховувати повагу до людей, бажання робити добрі справи.
Позначати сонечком і хмаринкою. Якщо поганий вчинок, дитина піднімає картку з хмаринкою, якщо добрий - із сонечком.
- Допомагати другові в біді.
- Провідати хворого друга.
- Когось образити.
- Захистити слабкого.
- Ділитись тим що маєш.
- Когось обманути.
- Кричати на маму.
- Вдарити тваринку.
- Вихвалятися перед кимось.
- Радіти з чужої біди.
- Співчувати, якщо з кимось трапилась біди.
- Дражнитись.
- Ображатися на зауваження вихователя.
- Пробачати та просити пробачення, якщо когось образив.
- Поважати інших.
Гра " Якщо ти добра людина, то повинен..."
Умова гри: добрі справи - плескати в долоні. 
- допомагати мамі мити посуд;
- робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить;
- не вмиватися;
- берегти рідну природу та охороняти її;
- шанувати працю інших людей;
- голосувати коли хтось відпочиває;
- бути вихованим, стриманим;
- обманювати , вихвалятися;
- насміхатися з чужого горя;
- добре вчитися;
- не слухати батьків , поводитися погано;
- допомагати друзям у біді;
- ділитися тим, що в тебе є;
- ображати інших;
- захищати слабших;
- спати на занятті;
- любите своїх батьків.
Дидактична гра "Добрі та погані вчинки"
Мета: вправляти в умінні розпізнавати добрі та погані вчинки. Описувати та давати їм оцінку, обмірковувати доводити свою думку. Спонукати та заохочувати до аналізу вчинків однолітків. Розвивати дружні стосунки, бажання допомагати, зв'язне мовлення. Виховувати повагу до людей, бажання робити добрі справи
Матеріал: сюжетні картинки, на яких зображені вчинки дітей.

Мнемотаблиці за оповіданнями та казками Василя Сухомлинського.

"Красиві слова і красиве діло"

Серед поля стояла маленька хатина, її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися і пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило і пішов дощ. А в лісі, в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.
Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ, він тремтів від холоду.
І ось один із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі сказав:
- Як же ти змок на дощі, мені жаль тебе...
Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
- Як страшно опинитися в зливу серед поля. Я співчуваю тобі...
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку і одягнув суху. Гарні не красиві слова. Гарні - красиві діла.

Притча "Бо я - людина"

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх - батько й син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батька й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
- Дивись уважно, синку, треба обійти камінь.
Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу. Подорожні сповільнюють кроки але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.
- Дідусю, - запитав хлопчик, - Ви не бачили тут каменя ?
- Я прибрав його з дороги.
- Ви також спіткнулася й забили ногу?
- Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.
- Чому ж ви прибрали камінь?
- Бо я - людина. Хлопчик зупинився у задумі.
- Тату, - запитав він, - а Ви хіба не людина?

Пропонуємо до перегляду авторский мультфільм за твором В.Сухомлинського «Як іжачиха приголубила своїх діток».